2022 12

Сучасні зарубіжні підходи до визначення поняття «розумне місто (smart city)»

Радченко К.В.
аспірантка
e-mail: karinar0546@gmail.com
Інститут економіки промисловості НАН України, Київ

Формат цитування
Радченко К.В. Сучасні зарубіжні підходи до визначення поняття «розумне місто (smart city)». Управління економікою: теорія та практика. Чумаченківські читання: зб. наук. праць / НАН України, Ін-т економіки пром-сті. Київ, 2022. С. 174-188. DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2022.174-188

Мова статті
Українська

Анотація
Актуальність статті продиктована значним поширенням проєктів розумних міст (smart city) в різних країнах світу, тоді як повоєнне відновлення України потребує пошуку інноваційних шляхів комплексної стратегії розвитку міста, де врахування зарубіжного досвіду стратегічного визначення розумних міст (smart city) є ключовим.
Автор зосереджується на систематизації теоретико-практичного розуміння розумних міст (smart city) у контексті зарубіжного досвіду.  По-перше, статті міститься співвідношення понять “розумне місто (smart city)” та таких часто використовуваних термінів у зарубіжній практиці, як “learning city” (місто, що навчається), “wise city” (мудре місто), “innovation city” (інноваційне місто), “digital city” (цифрове місто), “e-city” (електронне місто) і “sustainable (green) city” (стале, зелене місто), “wired city” (інтероперабельне, кабельне місто). По-друге, проаналізовано особливості трьох моделей визначення концепту “розумне місто (smart city)”, а саме «технологічного», «сталого розвитку» та «компонентного».  По-третє, розглядаються телеологічний, функціональний та дескриптивний підходи до формулювання визначення, що можуть бути використані на практиці. Автор наголошує на необхідності мати комплексне, цілеорієнтоване визначення або низку визначень поняття “розумного міста” для розробки ефективної стратегії на різних рівнях, включаючи місцевий, регіональний та національний. Підкреслюється,  що така стратегія повинна базуватися на принципах сталого розвитку, людиноцентризму, прозорості та відкритості, підвищення освітнього рівня, партнерства та співпраці, а також врахування аспектів безпеки, конфіденційності та доступності. Головною метою, окресленою у стратегічному баченні розумного міста (smart city), має бути забезпечення сталого розвитку міст, збільшення добробуту людей та безпечне використання новітніх технологій та цифрових рішень. У статті запропоновано робочий формат пошуку дефініції, що ґрунтується на дослідженні зарубіжної літератури та огляді міжнародних практик. Отримані результати є  перспективними для використання при розробці ефективних різнорівневих стратегій розвитку міст  для сталого відновлення України.

Ключові слова
розумні міста, smart city, визначення, зарубіжний досвід, повоєнне відновлення, сталий розвиток.

Referensces

  1. Wood, L. (2020). Global Smart Cities Market Report 2020–2025: Analysis & Forecasts of Smart Transportation, Smart Buildings, Smart Utilities, Smart Citizen Services. Retrieved from https://www.businesswire.com/news/home/20201008005413 /en/Global-Smart-Cities-Market-Report-2020-2025-Analysis-Forecasts-of-Smart-Transportation-Smart-Buildings-Smart-Utilities-Smart-Citizen-Services—ResearchAndMarkets.com.
  2. Pouryousefzadeh, S., Akbarzadeh, R., Pouryousefzadeh, E. (2021). Innovative technologies in Revitalizing the Cultural Heritages in Smart Cities, Opportunities and Challenges. 2nd International Conference On Smart Cities, Automation & Intelligent Computing Systems (ICON-SONICS). (pp. 19-24).
  3. Dameri, Renata Paola and Annalisa Cocchia. (2013). Smart city and digital city: twenty years of terminology evolution. X Conference of the Italian Chapter of AIS, ITAIS, 1 (8).
  4. Belissent, J. (2010). Getting clever about smart cities: New opportunities require new business models. Cambridge, Forrester.
  5. Yigitcanlar, T. (2016) Technology and the City: Systems, Applications and Implications. Routledge, New York.
  6. Lara, A. P., Da Costa, E. M., Furlani, T. Z., & Yigitcanlar, T. (2016). Smartness that matters: towards a comprehensive and human-centred characterisation of smart cities. Journal of Open Innovation: Technology, Market, and Complexity, 2(2), pp. 1-13. DOI: https://doi.org/10.1186/s40852-016-0034-z.
  7. UNESCO global network of learning cities: tools for the progress monitoring. Retrieved from https://uil.unesco.org/lifelong-learning/learning-cities/key-features-learning-cities.
  8. Larsen, K. (1999). Learning cities: the new recipe in regional development. OECD Observer, No. 217/218, pp. 73-73.
  9. Radchenko, K. (2022) The perspectives of sustainable territorial development in smart cities. Smart cities and regional development journal, Vol. 6, no. 3, pp. 59–72. DOI: https://doi.org/10.25019/scrd.v6i3.136.
  10. Dutton, W. H. (2019). Wired City. The Wiley Blackwell Encyclopedia of Urban and Regional Studies, 1-4. DOI: https://doi.org/10.1002/9781118568446.eurs0414.
  11. Hollands, R. G. (2008). Will the real smart city please stand up? City: Analysis of Urban Trend, Culture, Theory, Policy, Action, 12(3), pp. 303–320. DOI: https://doi.org/10.1080/13604810802479126
  12. Couclelis, H. (2004). The construction of the digital city. Environment and Planning B: Planning and design, pp. 5-19. DOI: https://doi.org/10.1068/b1299.
  13. Batagan, L. (2011) Smart cities and sustainability models. Revista de Informatica Economica, 15(3), pp. 80–87.
  14. OECD: Green Cities Programme. (2010). Retrieved from http://www.oecd.org/gov/regional-policy/49318965.pdf.
  15. Inkinen, T. (2015). Reflections on the innovative city: examining three innovative locations in a knowledge bases framework. Journal of Open Innovation: Technology, Market, and Complexity, 1(1), p. 8. DOI: https://doi.org/10.1186/s40852-015-0009-5.
  16. Hambleton, R. (2014). From smart cities to wise cities. Leading the Inclusive City Policy Press, pp. 283-308. DOI: https://doi.org/10.2307/j.ctt1sq5vqv.18.
  17. Coll, J. M. (2017). Why Wise Cities? Conceptual Framework. Wise Cities.
  18. Toli, Angeliki Maria, and Niamh Murtagh. (2020). The concept of sustainability in smart city definitions. Frontiers in Built Environment, p. 77. DOI: https://doi.org/10.3389/fbuil.2020.00077.
  19. Kamruzzaman, Md., Yigitcanlar, T. (2019). Can cities become smart without being sustainable? A systematic review of the literature. Sustainable cities and society, pp. 348-365. Retrieved from https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S221067071831268X. DOI: https://doi.org/10.1016/j.scs.2018.11.033.
  20. Gavin. (2022). Smart city: Smart story? Smart City Hub – Cutting Edge Intelligence For Smart City Leaders. Retrieved from https://smartcityhub.com/governance-economy/smart-city-smart-story.
  21. Piro, G., Cianci, I., Grieco, L. A., Boggia, G., & Camarda, P. (2014). Information centric services in smart cities. Journal of Systems and Software, 88, pp. 169-188. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jss.2013.10.029.
  22. Roblek, V. (2019). The smart city of Vienna. Smart city emergence. Elsevier, pp. 105-127. DOI: https://doi.org/10.1016/B978-0-12-816169-2.00005-5.
  23. ITU Digital transformation for people-centered cities. (2022). Digital transformation for people oriented cities. Retrieved from https://www.itu.int/cities/about.
  24. What is a smart city? (2014). Centre for Cities. Retrieved from https://www.centreforcities.org/reader/smart-cities/what-is-a-smart-city/.
  25. Giffinger, R., Fertner, C., Kramar, H., Kalasek, R., Pichler-Milanovic, N., & Meijers, E. J. (2007). Smart cities. Ranking of European medium-sized cities. Final Report.
  26. Townsend, A. M. (2013). Smart cities: Big data, civic hackers, and the quest for a new utopia. WW Norton & Company.
  27. Smart Cities and Communities Act of 2021. Retrieved from https://www.congress.gov/bill/117th-congress/house-bill/3386?s=1&r=7.
  28. Caragliu, A., Del Bo, C., & Nijkamp, P. (2011). Smart cities in Europe. Journal of urban technology, 18(2), pp. 65-82. DOI: https://doi.org/10.1080/10630732.2011.601117.

Повний текст (.pdf)